Чи потрібна шкільна форма?

Я люблю переглядати старі фотографії, на яких мої бабуся і мама — школярки. Ось чорно-білий знімок сьомого класу. Усі дівчатка в темних однакових сукнях, прикрашених білими воротничками, у фартушках. Спідниці за тодішньою модою, може, й короткуваті, але всі різні: плісовані, гофровані, трапеції, у складочку. Усі хлопці в піджаках з білими воротничками і металевими гудзиками, у світлих сорочках.

Мамині шкільні фотографії вже кольорові, і на знімках до сьомого класу всі учні теж у шкільних формах. Дивно, але за багато років форма дівчаток майже не змінилася, а ось піджаки в хлопчиків вже не лише темно-сині, а й сірого, чорного, коричневого кольору. Та й ґудзики не металеві, а пластмасові.

Учителі на цих фотографіях одягнуті ошатно, але строго, волосся в них зібране в акуратні зачіски.

А ось фотографія маминого восьмого класу. На ній хлопчики ще в сорочках, а дехто навіть у піджаках, дівчатка вдягнені в різнокольорові кофтинки, в короткі спідниці, брюки, джинси, підкорочені штанці. У багатьох дівчаток волосся пасмами спадає на плечі. Ще яскравіше і різноманітніше вбрання у дівчаток на пізніших фотографіях, а дехто пофарбував волосся в яскравий колір.

Хлопці теж одяглися в яскраві футболки. Але мамині фотографії зі свята Останнього дзвоника дивним чином схожі на бабусині: акуратна форма, білі фартухи, банти в косах, хлопці одягли світлі сорочки і темні піджаки. Чому сталися такі метаморфози? Чи не тому, що десь у душі випускниці сумують за шкільною формою?

Зараз ми вдягаємося в школу, як кому заманеться. Щоранку переді мною і моїми однокласницями виникає та сама проблема: що сьогодні вдягти? Цю кофтинку я вдягала вчора, а цю спідницю носила кілька днів поспіль. Я знаю, що однокласниці дуже прискіпливо оглянуть вбрання, оцінять взуття, звернуть увагу на зачіску. Після уроків вони обов’язково попліткують про кожну однокласницю. Знаючи це, усі дівчатка намагаються стежити за модними тенденціями, одягаються так яскраво, що клас іноді схожий на зграйку різнокольорових папужок.

За парканом нашої загальноосвітньої школи стоїть школа-ліцей. Усі ліцеїсти носять однакову, але красиву форму. Вони добре вчаться і особливо не переймаються, що їм одягти. Дивно, та однакова шкільна форма не робить їх схожими одне на одного. Вони різні, але всі «заточені» на навчання, на успіх у житті і не забивають собі голови проблемами, Що не стосуються"освіти. Мені іноді здається, що коли б учні нашої школи носили форму, то могли б більше приділяти уваги книжкам, а не новому вбранню.

Сучасні діти

Сучасні діти - які вони?

На мою думку, сучасні діти чимось схожі й абсолютно різні. 

Вони мають досить високий рівень пам'яті, розвинене логічне мислення, високий рівень розвитку образного мислення.

Для сучасних старших школярів характерною є потреба в пізнанні самих себе, зумовлена передусім необхідністю повніше, раціональніше використати свої внутрішні можливості з метою реалізації тих підвищених вимог, які висувають до них школа та сім'я.

У сучасних дітей у юнацькому віці формуються деякі нові аспекти самосвідомості. Серед них найважливіше значення має самовизначення, тобто прагнення юнаків визначити своє місце в житті, у праці, в суспільстві. Це радує батьків і вчителів. Позиція сучасного підлітка також виражена у прагненні знайти своє місце в сім'ї, в подіях суспільства, реально оцінювати власні можливості, у прагненні пізнати складний світ людських взаємин, самого себе.

Нинішню молодь найбільше турбують проблеми забруднення навколишнього середовища, найсерйознішими проблемами випускники називають наркотики, голод, загрозу атомної війни і звичайні війни.

Сучасні учні наполегливо шукають у своєму оточенні людей з активною життєвою позицією, відвертих у стосунках. Це період пошуку і створення власного "Я".

Бажання дитини показати своє "Я", бути індивідуальністю, а не натовпом, вирізняє її серед інших. Дівчата знаходять своє самовираження в надмірному використанні косметики, стильному одязі; хлопці прагнуть завоювати авторитет у комп'ютерних клубах, витрачаючи великі кошти на ігри, надмірним палінням, що, на їхню думку, додає їм дорослості, або вишуканою зачіскою, вживають нецензурні слова, вважаючи, що це данина моді та часу,

Якщо ж оточуючі (батьки, учителі, друзі) не сприймають, так зване, самоствердження, прагнення бути дорослим "Я", то виникає конфлікт, непорозуміння, що може призвести до відчуження, замкнутості. Дитина починає шукати опори, захисту в іншому середовищі, не завжди позитивному.

Ідеали сучасних учнів розвиваються і формуються під впливом художніх творів, у контактах з дорослими. Але, не маючи достатнього досвіду, діти іноді хибно розуміють вчинки і поведінку людей. Це, на мою думку, спричиняє появу прагнення наслідувати негативне. Тому дуже важливо не пропустити цей момент батькам і нам, учителям.

На формування способу життя юнацтва, їхнього внутрішнього світу має вплив молодіжна субкультура. Це специфічні способи проведення вільного часу, сленг, надмірно підкреслене наслідування моди, орієнтація на зразки масової західної культури, домінування культу сили, нехтування національними цінностями культури, втрата ідеалів, надання переваги "легкій" літературі.

Виправдовуючи сучасних підлітків, захистити їх можна тим, що живуть вони в іншу епоху, що проблема дітей і батьків завжди існувала, це — закон природи. А ще, мабуть, недовіра старшого покоління, бо воно виховувалося в різних системах, на різних ідеалах, на долю старшого покоління випало багато випробувань.

Змінилися в наш час ціннісні орієнтири, ідеали, змінився спосіб життя, на який впливає багато чинників. Хоча навряд чи можна захистити невігластво, байдуже ставлення до оточуючих.